Виявлено проблеми взаємодії суб'єктів у системі боротьби з корупцією в Україні. Досліджено чинне законодавство у сфері боротьби з корупцією та виявлено основні проблеми боротьби з цим явищем в Укра- їні. Проаналізовано інституційну базу у сфері протидії корупції, виявлено основні функції суб'єктів системи боротьби з корупцією в Україні та проаналізовано проблеми взаємодії суб'єктів системи. Також виокремлено превентивну функцію Національного агентства з питань запобігання ко- рупції та перспективи роботи цього органу. З'ясовано, що шляхом якомога швидшої інтеграції до Європейського співтовариства, Україна взяла низ- ку зобов'язань, найпріоритетнішим з яких є ефективна, безкомпромісна та постійна боротьба з корупцією, яка кидає виклик всебічному розвитку всіх сфер життя в нашій державі. З цією метою створено ряд інституцій. Так, у структурі Генпрокуратури створено окремий орган по боротьбі з ко- рупцією — Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та окремо — Національне антикорупційне бюро України, які є силовими структурами і займа- ються розслідуваннями і покаранням винних у корупційних діяннях осіб. Проте, є ще одне відомство — Національне агентство з питань запобігання корупції, що реалізовує превентивну функцію, до сфери діяльності якого на- лежать запобігання та виявлення корупції, декларування доходів та видат- ків, виявлення конфлікту інтересів, а також протидія політичній корупції. Доведено, що всі зусилля у боротьбі з корупцією в Україні мають відбува- тися з розумінням того, що центром її наслідків є пересічний громадянин. Тому ефективна державна політика в цій сфері є одним з основних чинників турботи державної влади про громадян. Про це свідчить прийняття низки антикорупційних законів та створення інституцій для попередження та бо- ротьби з корупцією.
Проаналізовано стан наукових напрацювань та міжнародних досліджень у сфері державного регулювання діяльності боротьби з коруп- цією та організованою злочинністю. Розглянуто основні детермінанти фе- номену корупції та чинники формування організованої злочинності з ураху- ванням сучасних досягнень у галузях філософії, соціології та права. Зробле- но спробу систематизувати основні ознаки регулювання діяльності боротьби з корупцією та організованою злочинністю, що відрізняються агрегуванням рейтингів корупційності, що пропонуються Індексом глобальної конкуренто- спроможності. Проаналізовано стан законодавчої бази, позитивну і негатив- ну динаміку впровадження проголошених у державі реформ та механізмів державного регулювання діяльності боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Акцентовано увагу на тому, що попри позитивні зрушення у регулюванні діяльності боротьби з корупцією та організованою злочинністю існує ряд проблем, які потребують контролю як з боку держави, так і громад- ськості. Розглянуто проблеми виконання Державної програми з реалізації антикорупційної стратегії, яка є надійним політичним документом, однак не має окремого бюджету, а разом з тим антикорупційні установи мають значні бюджетні асигнування, а підтримка донорів також допомагає реалізації.
Проаналізовано стан і джерела зародження організованої злочинності в Україні. Спираючись на дані, оприлюднені у вітчизняних та міжнародних дослідженнях, присвячених діяльності по боротьбі з корупцією та організо- ваною злочинністю, встановлено, що важливим аспектом боротьби з орга- нізованою злочинністю є викорінення корупції. Тому боротьба з корупцією повинна бути всеохоплюючою.
Розглянувши складові антикорупційної політики, дійдемо висновку, що найважливішим завданням для України зараз є забезпечення стабільності інституційної структури та посилення антикорупційних зусиль, які постій- но підриває правляча еліта, активізація інститутів громадськості, їх участь у міжнародних моніторингах та наглядовій місії за інститутами антикорупцій- ної політики в Україні.
A number of concepts concerning the fight against corruption have been analyzed and fundamental guidelines of combining it with lustration in the post socialist transit have been highlighted. The basic features of corruption, its causes and ways of prevention in the conditions of democratic transit in Ukrainian social and political realities are distinguished. Some aspects of corruption in developed countries and countries in transition are covered. The impact of lustration on the level of corruption in the country is analyzed. It has been established that the implementation of lustration is a prerequisite for effective fight against corruption in post-socialist countries.
Annotation. Corruption is a phenomenon of objective reality, which causes risks in various branches of socio-economic development of the state, especially political and economic sphere, public administration, and is one of the decisive conditions for the existence of organized crime. In turn, a prerequisite for the development of corruption is the crisis of society as a whole, which distorts moral values and neglects the principles of the rule of law. Despite the different areas of research, as well as the intensive development of modern methods of counteracting corruption, a number of issues remain unresolved, such as: scientific and theoretical elaboration of the feasibility of using the concepts of "corruption", "corruption" and "corruption offense"; to distinguish between corruption offenses related to corruption in the sphere of professional activity and professional activity related to the provision of public services; obstruction of the timely reform of the anti-corruption sector in Ukraine; the need to scientifically justify the feasibility of changes to the legislation in terms of improving the composition of administrative offenses, as well as administrative sanctions for corruption-related offenses. To provide effective counteraction against corruption-related crimes, it is rather important to find out the historical aspects and preconditions of the origin of this ostent, especially their certain types which are widespread nowadays. In this context the research works analysis of Ukrainian and foreign scientists from different times is of particular importance. It will give us the possibility to justify in modern conditions the recommendations aimed at improving the drawing up the content of administrative offenses as well as administrative sanctions for corruption-related crimes. Establishing the historical aspects of corruption-related offenses is a summary of the process of knowledge of the phenomenon being investigated. The outlined evidence of the existence of various manifestations of corruption ...
Статтю присвячено дослідженню міжнародного досвіду боротьби з корупцією та криміналізації корупційних порушень.Метою статті є дослідження міжнародного законодавства, міжнародних угод з протидії корупції, а також аналіз криміналізації корупційних порушень у світовій практиці.Наукова новизна. Визначено, що міжнародний досвід боротьби з корупцією показує, що успіх в ній залежить від ряду факторів. В статті проаналізовано принципи міжнародного законодавства в сфері протидії корупції, а також приділено увагу криміналізації корупційних порушень.Висновки. Будучи частиною світової спільноти, будь-яка держава повинна враховувати міжнародні стандарти і рекомендації, що стосуються кримінально-правових методів боротьби з корупційними злочинами, в тому числі хабарництвом, а також привести національне законодавство у відповідність з мінімальними стандартами відповідних конвенцій. Комплексна стратегія боротьби з корупцією на міжнародному рівні реалізується за такими напрямкамияк: економічне реформування, спрямоване на послаблення державного регулювання; підвищення відкритості адміністративних процесів; перебудова діяльності державного апарату, скорочення бюрократичних структур і зниження їх впливу на економіку; удосконалення роботи судів; реформування комерційного законодавства, особливо з проблем ринку цінних паперів, нерухомості, інтелектуальної власності, екології; зміцнення громадянського суспільства та посилення незалежних засобів масової інформації; викорінення внутрішньої корупції в правоохоронних органах.
XX–ХХІ ст. ознаменувалися в історії людства безпрецедентною кількістю загиблих насильницьким шляхом – під час воєн, у збройних міжнаціональних, міжрелігійних конфліктах та в інших проявах насильства. Агресивність, мабуть, історично властива людині, і протягом останніх ста років вона набувала нових форм. Однією із «традиційних» форм прояву насильства (як фізичного, так і психологічного) є тероризм. Незважаючи на давню історію, в останні десятиліття тероризм ставав все більш обширним процесом і сьогодні несе загрозу вже не окремим людям або групам людей, а й державам та людському суспільству в цілому. Усе це ставить перед спеціалістами різного рівня, зокрема державними управлінцями, завдання проведення комплексного аналізу всього різноманіття причин, що породжують конфлікт терористів із суспільством, а також проблему вирішення (по можливості, мирним шляхом) ситуації, що склалася. Особливий інтерес у зв'язку з викладеним матеріалом представляє широкий аналіз проблеми, оскільки специфіка теми тероризму така, що в основному нею займаються представники спецслужб, державні службовці та управлінці, військові, юристи, криміналісти, історики, журналісти, психологи. І водночас дуже мало є робіт, в яких аналізується еволюція тероризму саме в Україні. Досі основний наголос науковці роблять на використання матеріалів зарубіжних дослідників, присвячених проблемам тероризму в нашій країні. Метою дослідження є виокремлення основних трактувань та функціоналу сучасного тероризму в рамках нового міжнародного менеджменту.
Теоретично обґрунтувано становлення та розвиток механізмів державного регулювання у сфері боротьби з корупцією.
Проаналізовано, що яскравим показником дієвості функціонування дер- жавної служби та ефективності розвитку країни є здатність держави проти- діяти розгортанню корупційних схем в урядових структурах. Така тенденція в Україні спонукатиме до вдосконалення системи державної служби та від- криє нові перспективи для членства у Європейському Союзі.
Підтверджено, що перші вияви корупції зустрічались ще й у первісному суспільстві, що, швидше за все, пов'язані саме з язичницькими віруваннями. У ті часи люди були повністю залежні від сил природи, тому, за рахунок при- несення жертв і подарунків, намагалися задобрити богів.
Визначено, що саме у Вавилоні було вперше у світі законодавчо вста- новлено засади боротьби з корупцією, що найчастіше виявлялася у судовій владі. Такий документ називався — закони Хаммурапі і датувався ХVІІ ст. до н. е. Доведено, що корупційні правопорушення зустрічалися найчастіше в діяльності воєноначальників та представників чиновницького апарату. Тож, щоб уникнути корупційних виявів, склад посадових осіб органів публічної влади формувався на конкурсній основі. Головною умовою для отримання посади була освіченість особи, а отримання освіти могли собі дозволити ли- ше заможні громадяни, тому клас чиновництва формувався тільки із замож- них членів суспільства.
Зазначено, що часи епохи Середньовіччя характеризуються підвищен- ням ролі церкви у державі, тому представники релігійних верхівок володіли незліченними багатствами та матеріальними благами, через що, тут, також, процвітала корупція. Хоча в католицизмі вона вважалася виявом гріховнос- ті й суперечила основам християнського віровчення, історія, все ж таки, вка- зує на численні факти торгівлі індульгенціями та церковними санами.
В статті розглядаються проблеми тінізації економіки України, які частіше за все пов'язані з недосконалою податковою системою. В роботі проаналізовані основні способи та стадії процесу відмивання "брудних грошей", також проведено аналіз основних напрямів боротьби з тіньовою економічною діяльністю. Відображено головні методи оцінки рівня тінізації економіки та методи, якими користується Міністерство економічного розвитку і торгівлі України для складання статистичної інформації щодо рівня тінізації економіки. Розглядаються напрями та шляхи подальшої детінізації української економіки. Проведений статистичний аналіз дозволив виявити рівень тінізації економіки держави та відобразити набір дій та рішень Державної аудитної служби України для детінізації економічних структур. Основні дії Державної аудитної служби спрямовані на застосування перевірок та накладання штрафів на порушників. Відображені статистичні данні, щодо відмивання грошей у різних країнах світу та зроблений порівняльний аналіз цих даних. Під час роботи над заходами щодо запобіганню досліджуваного явища основна увага приділяється законодавчий базі. Виявлено, що найбільш дієвим є Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". Також запропоновані заходи щодо запобігання вивезення із країни "брудних грошей" на законодавчому та політичному рівнях. Відображені реальні дії держави у боротьбі з корупцією. Проведений аналіз масштабів та тенденцій відмивання "брудних грошей", який свідчить про відсутність кордонів та законодавчих меж щодо протидії цьому явищу. Запропоновані певні кроки для стримування цього явища. До основних з них належать: обмеження, що накладаються на антикорупційні органи влади, проведення судової реформи, впровадження електронних інформаційних систем та позбавлення деяких гілок влади можливості втручання в економічну діяльність держави. ; The article deals with the problems of shadowing of the Ukrainian economy, which are most often related to the imperfect tax system. The paper analyzes the main methods and stages of the money laundering process, as well as analyzes the main areas of the fight against shadow economic activity. The main methods of assessing the level of shadow economy and the methods used by the Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine for compiling statistical information on the level of shadow economy are shown. The directions and ways of further shadowing of the Ukrainian economy are considered. The conducted statistical analysis allowed to reveal the level of shadowing of the state's economy and reflect the set of actions and decisions of the State Audit Office of Ukraine for the shadowing of economic structures. The main actions of the State Audit Service are aimed at applying inspections and imposing fines on violators. The statistics on money laundering in different countries of the world are shown and a comparative analysis of these data is made. While working on measures to prevent the phenomenon under investigation, the focus is on the legislative framework. It was found that the most effective is the Law of Ukraine "On Prevention and Counteraction to Legalization (Laundering) of the Proceeds from Crime". Also, measures are proposed to prevent the export of "dirty money" from the country at the legislative and political levels. The real actions of the state in the fight against corruption are shown. An analysis of the scale and trends of "dirty money" laundering, which shows the a bsence of borders and legal limits to counteract this phenomenon. Some steps are proposed to restrain this phenomenon. The main ones include: restrictions imposed on anti-corruption authorities, judicial reform, the introduction of electronic information systems and the deprivation of some branches of power in the possibility of interference in the economic activity of the state.
Поточні проблеми між Заходом/західними союзниками та Росією і Китаєм мають системний характер не з огляду структури, а порядку, отже, не в сенсі спільноти, змодельованої за владними відносинами між суб'єктами мікроекономіки, а в сенсі інтерсуб'єктивного, нормативного посилання, яке породжує значущі, живі відносини індивідуального актора та системи, які охоплюють відносини влади. Вони становлять зміст фундаментальної діалектики між двома світоглядами, тим, що визначило постбіполярний/однополярний міжнародний порядок, і тим, який ці дві великі держави довго зберігали через свій індивідуальний modus vivendi з ним. Їхній modus vivendi значною мірою зник із причин, характерних для кожного з них. «Антитетичний» характер їх виклику полягав у тому, щоб гнучко, але міцно вирівняти дві сили, тоді як самостійна «тетична» природа однополярного порядку поки що сповільнила його реакцію. Сердечна згода виявилася довговічною також під час останнього епізоду протистояння між Росією та міжнародним порядком, вторгнення в Україну. Сама наявність однополярного порядку робить союз протилежних держав дійсним і системним магнітом для інших режимів аналогічного характеру або такого, що тяжіє до подібного, надаючи їм можливість узгодження у сфері безпеки. Проте, між Китаєм і Росією немає культурної чи історичної подібності, яка могла б призвести до природного вирівнювання. Їхні загальні побоювання стосовно безпеки по відношенню до сепаратистських та фундаменталістських рухів є скоріше питанням спеціальної координації, як це було у 90-х роках, а не основою для погодження. Торгівля, фінанси та інвестиції, безумовно, становлять спільний інтерес, проте самі по собі вони не є підставою для узгодження, а є його наслідком, про що свідчить їхня необхідність бути політично збалансованими. Військова співпраця, зокрема постачання російської зброї та технологій Китаю, мають важливе значення, проте це потреба зумовлена дедалі більш конфронтаційними відносинами з однополярним світом і знову є наслідком, а не причиною об'єднання.
Kruk Ye. V. Guarantees of bringing the subjects of corruption and corruption-related offenses to civilliability. – Article.In the article the effectiveness of the mechanism of compensation for damage caused by corruption andcorruption-related offenses, is examined. It is determined, that its effectiveness depends on many factors,namely: the commission of corruption offenses is not limited to a single method, it is often associatedwith the commission of other offenses aimed at concealing the consequences of corruption. As a rule, itis impossible to realize such actions within the jurisdiction of one country, and therefore corruption andovercoming its consequences almost always spread beyond one country. That is why the article concludesthat the inevitability of civil liability for committing corruption and corruption-related offenses is ensuredby a system of guarantees.In this article the author proposed to define guarantees as, provided by law or existing in the statemechanism, ways, means and methods of ensuring compensation for damages by a person who committed acorruption or corruption-related offense, as well as the activities of special entities – guarantors.The author proposed a classification of guarantees of bringing the subjects of corruption and corruptionrelated offenses to civil liability into legal guarantees, which in turn are divided into guarantees of nationaland international level, and non-legal guarantees, which are divided into political, economic, social.The author includes into the guarantors the bodies of anti-corruption infrastructure, namely theNational Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the Specialized Anti-Corruption Prosecutor's Office, the HighAnti-Corruption Court, the National Agency on Corruption Prevention, the National Agency of Ukrainefor finding, tracing and management of assets, as well as the Verkhovna Rada of Ukraine, the President ofUkraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, courts, prosecutor's office, law enforcement agencies, stateexecutive service, media. The special role of the state among the guarantors of the inevitability of civilliability is highlighted in the article. ; Крук Є. В. Гарантії притягнення суб'єктів вчинення корупційного та пов'язаного з корупцією правопорушення до цивільно-правової відповідальності. – Стаття. У статті досліджено питання ефективності механізму відшкодування шкоди, спричиненої вчиненням корупційного та пов'язаного з корупцією правопорушення. Визначено, що його результативність залежить від багатьох факторів, а саме: вчинення корупційних правопорушень не обмежується якимось єдиним способом, досить часто воно пов'язано із вчиненням інших правопорушень, спрямованих на приховання наслідків корупційного діяння. Як правило, реалізувати такі дії у межах юрисдикції однієї країни неможливо, а тому і корупція і подолання її наслідків майже завжди виходить за межі однієї країни. Саме тому у статті зроблено висновок, що невідворотність цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційного та пов'язаного з корупцією правопорушення забезпечується системою гарантій. У статті автором запропоновано визначення гарантій як передбачених нормами законодавства або існуючих в державному механізмі способів, засобів та методів забезпечення відшкодування шкоди та збитків особою, що вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, а також діяльності спеціальних суб'єктів – гарантів. Автором запропоновано класифікацію гарантій притягнення суб'єктів вчинення корупційного та пов'язаного з корупцією правопорушення до цивільно-правової відповідальності на юридичні гарантії, як в свою чергу поділяються на гарантії національного та міжнародного рівня, та неюридичні гарантій, які поділяються на політичні, економічні, соціальні. До гарантів притягнення суб'єктів вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень до цивільно-правової відповідальності, автор відносить органи антикорупційної інфраструктури, а саме – Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Вищий антикорупційний суд, Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, а також Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, суди, прокуратуру, правоохоронні органи, державну виконавчу службу, засоби масової інформації. У статті виділено також особливу роль держави серед гарантів невідворотності цивільно-правової відповідальності.
Combating corruption in our country has become almost a priority. This is evidenced by the creation, as it seems, of an excessive number of anti-corruption bodies, as well as changes in the current legislation of Ukraine regarding the regulation of liability for corruption acts. On the one hand, the desire to overcome this shameful phenomenon, which, despite this inherent in any state, is quite justified, on the other hand, the inconsistency and unreasonableness of individual decisions evidences in some way the wrong course. Considering the generally positive trends in the fight against corruption, it draws attention to the fact that certain legislative "novelties" in some cases appear not justified, not logical, solely caused by the requirements of international institutions, which in many cases do not take into account the realities of our country, theoretically and theoretically. and, accordingly, need further scientific and legislative initiative. Accordingly, the area of combating corruption not only does not lose its relevance, but on the contrary requires greater efforts, both at the legislative level and in the practical plane of law enforcement and judicial activity. The main theoretical and practical problems of administrative liability for corruption-related crimes have been discussed. The types and signs of administrative corruption-related crimes were investigated. It is determined that the amendments adopted to the Code of Administrative Offenses generally correspond to the current tendencies to counteract corruption. Nonetheless, the most obvious problems that still remains in the administrative law provisions regarding liability for corruption-related crimes were identified. Comparison of individual corruption-related crimes with corruption offenses under the Criminal Code of Ukraine were done. On the basis of the analysis of the current administrative legislation, as well as the positions of the doctrine of administrative law, possible options for soling certain problems were formulated.
Solving the problem of preventing corruption at different levels and in different spheres of functioning of public authorities is one of the most pressing social problems of our time for many countries around the world, and for Ukraine in particular. As a result, issues related to corruption and identifying ways to prevent it are attracting increasing attention not only from research theorists and practitioners, but also from the public. The public danger of corruption is that those guilty of committing it encroach on social, cultural values, education and legal awareness of citizens. Thus, there is a need to take measures to prevent corruption not only by specially authorized entities in this area, but also by other government agencies. Analysis of the current state of corruption prevention in Ukraine, as well as the findings of sociological research on cooperation in this area, convincingly show the existence of numerous gaps in the regulation of interaction of corruption prevention entities and in the practice of its implementation. Today, it is extremely important for the Ukrainian state to approximate national anti-corruption legislation to the standards of the EU member states. Taking into account the recommendations of European partners, Ukraine has already adopted a package of legislative acts defining the state's anti-corruption policy and introducing new bodies authorized to prevent corruption. However, despite the presence of a number of scientific papers on the activities of public authorities in the field of anti-corruption, special comprehensive studies, which determine the place and features of specially authorized bodies in cooperation with other government agencies in the field of anti-corruption, and based on updated legislation in this area are insufficient. The purpose of the article is to clarify the state and problems that arise in the fight against corruption in modern conditions, as well as to identify the causes that contribute to the manifestations of corruption ; Вирішення завдань щодо ...
The article reveals theoretical and practical issues related to the emergence, development and counteraction of corruption. The authors focus on clarifying the essence of corruption, the compliance of the legislative interpretation of its definition with the actual manifestations of certain negative processes and phenomena in public life, identifying the main causes of corruption and substantiating their countermeasures. In their opinion, the main causes of corruption in Ukraine are economic (problems of a limited set of resources of subjects, low level of incomes of civil servants and employees of institutions of the public sector, crisis phenomena in the economy and underdevelopment of small and medium businesses). The ways of overcoming them are seen not so much in power methods, but through means of reforming the redistributive system. Under the condition of parallel application of mass-explanatory and cultural-educational methods of working with the population, public control and force influence on violators of the law, one can speak about a comprehensive anti-corruption policy. All of these components are important to anticipate in the anti-corruption strategy of the state for the near future. ; В статье раскрываются теоретические и практические вопросы, связанные с возникновением, развитием и противодействием коррупции. Авторы сосредотачиваются на выяснении сущности коррупции, соответствии законодательной трактовки еѐ дефиниции фактическим проявлениям соответствующих негативных процессов и явлений в общественной жизни, установлении основных причин коррупции и обосновании адекватных им мер противодействия. Основными причинами коррупции в Украине, по их мнению, являются экономические (проблемы ограниченного набора ресурсов субъектов; низкий уровень доходов государственных служащих и работников учреждений публичного сектора; кризисные явления в экономике, неразвитость малого и среднего бизнеса). Пути их преодоления усматриваются не столько в силовых методах, сколько посредством реформирования перераспределительной системы. При условии параллельного применения массово-разъяснительных и культурно-просветительских методов работы с населением, общественного контроля и силового воздействия на нарушителей законодательства возможна речь о комплексной антикоррупционной политике. Все упомянутые составляющие важно предусмотреть в антикоррупционной стратегии государства на ближайший период. ; У статті розкриваються теоретичні та практичні питання, пов'язані з виникненням, розвитком і протидією корупції. Автори зосереджуються на з'ясуванні сутності корупції, відповідності законодавчого трактування її дефініції фактичним проявам певних негативних процесів і явищ у суспільному житті, встановленні основних причин корупції та обґрунтування адекватних їм заходів протидії. Основними причинами корупції в Україні, на їхню думку, є економічні (проблеми обмеженого набору ресурсів суб'єктів; низький рівень доходів державних службовців та працівників установ публічного сектору; кризові явища в економіці та нерозвиненість малого і середнього бізнесу). Шляхи їх подолання вбачаються не стільки у силових методах, скільки через засоби реформування перерозподільної системи. За умови паралельного застосування масово-роз'яснювальних і культурно-просвітницьких методів роботи з населенням, громадського контролю та силового впливу на порушників законодавства можна вести мову про комплексну антикорупційну політику. Усі названі складові важливо передбачити у антикорупційній стратегії держави на найближчий період.
Від моменту створення Об'єднаних Арабських Еміратів у 1971 році гуманітарна складова і закордонна допомога завжди займали особливе місце у зовнішній політиці країни. Початок пандемії коронавірусу COVID-19 став викликом для ОАЕ, водночас створивши умови для нового напрямку еміратської зовнішньої допомоги. Емірати активно включилися у боротьбу з інфекцією, надаючи багатьом країнам необхідну допомогу. Серед країн, які отримали таку допомогу, була і Україна. Одним із закликів еміратського керівництва до світової спільноти став заклик забезпечити рівний доступ всіх країн до вакцини проти коронавірусу. На фоні продовження пандемії і появи нових штамів коронавірусу розуміння причин активного включення ОАЕ у процес боротьби з COVID-19 набуває особливої актуальності, оскільки дозволяє розбудовувати більш ефективні відносини з цією державою у контексті отримання необхідної допомоги та прогнозування зовнішньополітичних кроків Еміратів.
У статті розглянута зовнішня політика ОАЕ у контексті реагування на виклики, спричинені пандемією коронавірусу. Окрема увага приділена співпраці з КНР у питанні організації виробництва вакцини на території Еміратів і третіх країн, а також створенню логістичних потужностей для транспортування і зберігання вакцин.
Доведено, що ОАЕ використовують боротьбу з COVID-19 як інструмент зовнішньої політики. Надання медичної допомоги для протидії пандемії дозволяє збільшувати вплив на країни-реципієнти і покращувати імідж ОАЕ як одного зі світових гуманітарних лідерів. Встановлено, що ключовим елементом реалізації цих планів є стратегічна співпраця з КНР, зокрема організація виробництва китайської вакцини на території Еміратів та третіх країн. Висловлена думка, що реалізація планів дозволить Еміратам стати одним з ключових глобальних гравців на ринку виробництва, транспортування і зберігання вакцини проти коронавірусу. Цей фактор дозволить ОАЕ мати серйозний вплив на країни, які потребують і матимуть потребу у вакцині проти коронавірусу у подальшому.
Стаття присвячена комплексному аналізу процесу вивчення в східнослов'янських історіографіях ХІХ – початку ХХІ ст. боротьби центральної влади Великого князівства Литовського з обласними князями наприкінці ХІV ст. ; великокняжеская власть, областные князья. The article is dedicated to the complex analysis of the process of study in East Slavonic Historiographies of the 19th – begin of 21th centuries ?. of central government of Great Lithuanian Princedom ?. 14th century.
